Приблизно за п'ять хвилин буфетник був перев'язаний марлею, дізнався, що найкращими спеціалістами з питань хвороби печінки вважаються професори Бернадський та Кузьмін, спитав, хто ближче, засвітився від радощів, коли дізнався, що Кузьмін живе практично через двір у маленькому особняку.
Приміщення було старовинне, але досить затишне.
Запам'яталося буфетнику, що першою на очі йому потрапила старенька нянька, яка хотіла взяти в нього капелюха, але оскільки капелюха в нього не було, то нянька, жуючи порожнім ротом, кудись пішла.
Замість неї біля дзеркала опинилася та, здається, під якоюсь аркою, жінка середнього віку і відразу ж сказала, що можна записатися лише на дев'ятнадцяте, не раніше.
Буфетник одразу зметикував, у чому спасіння.
Зазирнувши згасаючим поглядом за арку, де в якихось передпокоях очікували три чоловіки, він прошепотів:
