— Я?
Сімдесят п'ять карбованців, окрім преміальних...
Крім того, ми маємо дохід від свічок і зайців.
— Полюєте?
— Ні, зайцями в нас називають безквиткових пасажирів.
Минула ще одна хвилина в тиші.
Стичкін (це прізвище таке, суцільна помилка) підвівся і схвильовано почав ходити  кімнатою.
— Мені молодої дружини не треба, — сказав він. — Я вже людина літня, мені треба така, котра... ну наче... спокійна й солідна... і наче вашої статури...
—Бог його зна, що ви кажете... — засміялась сваха, затуляючи хусткою своє бурякове обличчя.
— А чого ж довго думати?
Ви мені близькі до серця і підходите за вашими якостями.
Людина я позитивна, твереза, і якщо вам подобаюсь, то... чому б і ні?
Дозвольте вам освідчитись!
Сваха аж проплакала, засміялась, і у знак своєї згоди, цокнулась зі Стичкіним.
— Ну, — сказав щасливий обер-кондуктор, — тепер дозвольте вам пояснити, якої я хочу від вас поведінки й способу життя...
Я людина сувора, солідна, позитивна, тому хочу, щоб моя дружина була теж сувора і розуміла, що я для неї — опора й підтримка.
