— Я?
Сімдесят п'ять карбованців, окрім винагороди...
Крім того, ми маємо, дохід від свічок і зайців.
— Полюванням займаєтесь?
— Ні, зайцями в нас називають безквиткових пасажирів. Зайці.
Минула ще одна хвилина в тиші.
Стичкін (це прізвище таке, суцільна помилка) підвівся і схвильовано почав ходити  кімнатою.
— Мені молодої дружини не треба, — казав він, — я вже людина похилого віку, мені треба така, що... ну, наче... спокійна й солідна... і наче вашої комплекції...
— Бог його знає, що ви кажете... — засміялась сваха, закриваючи хусткою своє бурякове обличчя.
— Що ж довго думати?
Ви мені близькі до серця й підходите якостями.
Людина я позитивна, твереза, і якщо вам подобаюсь, то... чому б і ні?
Дозвольте вам зробити пропозицію руки і серця!
Сваха аж розплакалась, засміялась, і на знак своєї згоди, поцокалася зі Стичкіним.
— Ну, — сказав щасливий оберкондуктор, — тепер дозвольте вам пояснити, якої я бажаю від вас поведінки й способу життя...
Я людина сувора, солідна, позитивна, тому бажаю, щоб моя жінка була теж сувора і розуміла, що я для неї опора й підтримка.
