Правду?
Добре.
Здається, я закохалась.
З першого погляду, з першого доторку і обіймів.
Хочеш правду?
Будь ласка, мені не соромно,
Вуст не розімкнувши, я закричу: «Він мій».
Я просто не розумію, що відбувається,
Знаєш, я ламаю всі свої принципи поруч з ним.
То може все ж таки це все має значення?
Коли стираються з пам‘яті всі «до нього»
І лишається він.
Він заграє новими фарбами, він теж готовий линути до моїх обіймів
І Хрещатик, і та бруківка розсипана...
Ми тут були і будемо, і...
Любий Києве, любий мій.
