— Заблукав, добрий чоловіче.
Йшов до Митрівського млина й заблукав.
— Овва!
Хіба тут дорога на Митрівський млин?
Голово ти бараняча!
На Митрівський млин потрібно брати сильно лівіше, прямо з міста казенною дорогою.
А ти, ото, зі три зайвих версти зробив.
Значить, за комір заклав у місті?
— Був гріх, отче, був...
Істинно, був, не стану перечити, ніде правди діти.
І де мені тепер іти?
— А йди все прямо і прямо цією алеєю, поки не зайдеш у тупик, а там бери лівіше й іди, поки все кладовище не пройдеш, до самої хвіртки.
Там хвіртка буде...
Відкрий і йди з богом.
Дивись у рів не впади.
А там за цвинтарем іди все полем, полем, полем, доки не вийдеш на казенний шлях.
— Дай Боже здоров'я, отче.
Спаси, царице небесна, і помилуй.
А то проводив би, добрий чоловіче!
Будь милостивий, проведи до хвіртки!
