Зважаючи на різкий ріст зацікавленості всякими медичними штуками, хочу поділитись ще однією цікавинкою з Австралії — окремою місцевою медичною службою, яку можна по праву назвати універсальними солдатами медицини і яку на "зеленому" континенті дуже шанують і поважають.
Але для початку трохи історії та географії.
Отже, площа Австралії плюс-мінус десь така сама, як площа Європи, а живе тут сьогодні приблизно 25 мільйонів народу.
Уявляєте, так?
Уся Європа, а людей — трошки більше як половина України.
Причому це зараз так, років 100 тому народу було значно менше.
Займався він в основному сільським господарством — скотарством, вирощуванням зернових тощо.
В силу того, що народу на континенті мало, а площі — багато, ферми тут, скажімо так, величенькі.
Площа середньої ферми — 4.5 тисячі (!) гектарів.
Наголошую, це середньостатистична ферма, є чимало ферм площею понад мільйон гектарів.
На практиці це означає, що якщо між вами і найближчим містечком із поштою, поліцією і таким-сяким медпунктом 5-6 сусідів, то по відстані це може бути і 100, і 200 кілометрів.
Тому якщо вас раптово вкусила змія чи, що стається значно частіше, штрикнув рогом якийсь норовистий бик, то краще застрелитись, щоб не мучитись, тому що лікар прибуде у кращому випадку за тиждень.
А проте уряд Австралії був щиро зацікавлений у зменшенні кількості самогубств серед фермерів та решти гірників, тому коли років 100 тому один лікар із віддалених районів Австралії, Джон Флінн, узявся інтенсивно пропагувати розвиток медичних послуг у цих самих віддалених районах, його радо підтримав і уряд, і місцеві мешканці.
Першим кроком Флінна було запровадити мобільні центри зв'язку — своєрідний гібрид радіопередавача і велосипеда: фермер сідав на сідло, крутив педалі і консультувався з лікарем, що перебував за сотні кілометрів від нього.
Неймовірно передова технологія як на той час.
Але цього було, звісно, мало.
Хто пробував по телефону лікувати знайомого, або на крайняк ремонтувати його комп'ютер, пральну машинку чи автомобіль — дуже добре уявляє всі недоліки такого методу.
Приблизно в той самий час одному колишньому військовому льотчику на ім'я Гадсон Фіш спала на думку ідея, що людей з магазину додому можна возити літаком (нагадую, це Австралія, найближчий магазин може бути за 150 кілометрів від хати).
Звісно, що наші два герої не могли не зустрітися.
І хоча вони тоді того ще не знали, але то була історична зустріч двох людей, які дуже суттєво вплинули на розвиток країни — засновника компанії, що зараз відома як Qantas, та засновника служби, що зараз відома як Flying Doctors.
Але це зараз, а тоді це були двоє людей, які щиро вірили кожен у свою справу і знайшли спільну мову.
Перший літак від Гадсона Фіша до Джона Флінна прибув 15 травня 1928 року, а вже через 2 дні вирушив у свій перший виліт.
Зустрічати лікаря, який прилетів за 100 кілометрів рятувати хворого, прийшли поголовно всі жителі віддаленого поселення — понад сотня людей.
Подальшу долю служби можна описати парою слів — "безупинний успіх".
У перші роки уряд штату фінансував лише оренду та обслуговування літаків (і закладав підвалини для появи міжнародної австралійської авіакомпанії, хоча й не знав того), тоді як решта витрат покривалися з добровільних пожертв навколишніх жителів.
Чутки про неймовірних "літаючих" лікарів швидко поширились по всій Австралії і вже за кілька років на розгляд уряду було представлено проєкт Австралійської повітряної медичної служби з багатьма аеродромами і "точками присутності" по всіх віддалених куточках країни, котра зараз відома як Royal Flying Doctors Service, або попросту The Flying Doctors.
За час своєї діяльності вони запровадили чимало інновацій — від методів укладки аптечок до організації мобільних операційних прямо на борту літака.
На сьогодні у служби є десь 70 невеликих літаків, котрі більшу частину свого часу проводять у польотах.
Маршрути за роки роботи спроєктовані так, щоб до будь-якої точки Австралії можна було долетіти максимум за годину.
Не знаю як вас, а мене це по-справжньому вражає: "накрити" весь континент захисною парасолькою всього лише з пів сотні маленьких літаків — це треба дуже добре постаратись.
Літають літаки постійно.
Якщо немає термінових викликів, медики займаються профілактикою та просвітництвом: оглядають усіх підряд, беруть аналізи тощо.
Надходить виклик — усе кидають і летять рятувати.
За кілька років такої роботи будь-який лікар, кажуть, отримує колосальний досвід.
Це у місті швидка приїжджає, забирає хворого і везе у лікарню; якщо ж до лікарні кілька годин льоту, то хворого можна і не довезти.
Або ж навпаки, немає змісту везти, якщо якусь дрібницю можна відрізати чи, навпаки, пришити прямо на місці.
Зараз службу фінансує уряд, але кажуть, що на всіх віддалених заправках і кафешках біля каси стоїть окрема скринька для пожертви на потреби RFDS, і скриньки ці наповнюють доволі охоче.
Та й чимало місцевих фірм безоплатно допомагають "Літаючим Лікарям" — заробляють свій плюсик у карму.
Плюсуйте свою карму, зберігайте спокій, і щоб вам якнайрідше були потрібні лікарі — чи то летючі, чи звичайні.
