Красуня секретарка зойкнула і, заламуючи руки, викрикнула:
— Ви бачите?
Бачите?
Нема його!
Немає!
Поверніть його, поверніть!
Тут у двері кабінету хтось сунувся, охнув та вилетів.
Бухгалтер відчув, що його ноги затремтіли та сів на краєчок стільця, але не забув підняти наплічник/рюкзак.
Ганна Річардівна плигала навколо бухгалтера, тримаючи його піджак та скрикувала:
— Я завжди, завжди зупиняла його, коли він сипав чортами!
От і досипався, — тут красуня підбігла до письмового столу і музикальним ніжним голосом, трохи гугнявим після сліз, наголосила:
— Прошо! Де ви?
— Хто вам тут "Проша"? — поцікавився бундючно костюм, ще глибше завалюючись у кріслі.
— Не впізнає!
Мене не впізнає!
Ви розумієте? — заплакала секретарка
— Прошу не ридати в кабінеті! — вже злісно сказав запальний костюм у смужку та рукавом підтянув до себе свіжу пачку паперів, з явною націленістю поставити їх на резолюцію.
