Ми зустрілись на фестивалі психоделічної музики.
Один із друзів мого приятеля.
Він був веселий і, здається, п'яний від самого початку.
Балакав щось геть незрозуміле про рамки для бджіл і як він їх майстрував.
Мене ще тоді вразила сила його захоплення, але суті я не збагнула.
І по всьому було видно, що він добра людина і готовий прийти на допомогу.
Впевнений і рішучий.
І на прощання він мені казав: "Все буде добре.
Розлучайся."
І це його "все буде добре", доброта і щирість дорожчі для мене за всі мої забобони.
Але це було перше знайомство.
Знадобився рік, щоб зрозуміти, що він людина мудра і з глибоким внутрішнім світом.
У ньому є шалена енергія, яку він навчився приборкувати лише в останні роки.
На жаль, я не познайомилась із ним раніше.
Бо зараз, здається, його важче зрозуміти, пізнати.
Він завжди приносить мені квіти в лікарню.
Він розуміє мене як ніхто інший.
Вгадує мої дивні думки.
А я не можу і не вмію.
Він єдиний, кого дійсно цікаво зрозуміти.
У ньому завжди ховається щось дивовижне, таке, що вивертає світ навиворіт.
