Хочу в Португалію — пити портвейн і їсти паштейші й тонни морепродуктів, дивитися на океан і красиву плиточку.
А ще хочу в Бельгію — їсти бельгійський шоколад і пити бельгійське пиво, ходити по музеях і старезних пабах.
У Таїланд, В'єтнам і на Балі — купатися, засмагати, їсти місцеву локшину та свіжі фрукти, й фотографувати мільйон красивих фото.
В Єгипет теж хочу — теж купатися, засмагати, дивитися на рибок, кататися на квадроциклі, відвідати пустелю й піраміди.
І в Ізраїль — ходити старими вуличками Єрусалиму й тель-авівськими хіпстерськими містяками, їсти хумус, фалафель і лабне.
Хочу в Грузію на вино і хачапурі.
В Ісландію!
На все!
Пити ісландську горілку, сидіти в теплому гейзері, ходити босими ногами по чорному піску, залізати на льодовики й вулкани.
В Париж!
На круасани з капучіно, в Центр Помпіду, д'Орсе й Лувр!
Їсти камамбер із рожевим вином на березі Сени, гуляти крученими вуличками Монмартра й дивитися на Єлисейські поля з Тріумфальної арки.
Пройтися Дефансом, спробувати цибулевий суп та ескарго.
Поїхати в Нормандію і їсти ескарго та сири там.
Побачити відплив і приплив в Етрета і Мон-Сен-Мішелі.
А потім у Ніццу.
І Канни.
І поки можна в Канни без лева.
Потім поїду по лева.
