Реклама крила літака (а також "вау, які хмари, коли внизу йде дощ")
Калюжі на злітній смузі, глиниста земля.
На G-поверсі в аеропорту Бен-Гуріон Тель-Авіва ми трохи крутилися, поки розбиралися, чому у Діми вередує Gett (служба таксі) і що з цим робити.
Виявилось, що це місце, де чатують дорожчі таксі, а дешевші паркуються на 2 рівні вище, і там Gett спрацював прекрасно.
Вулиця, де ми винайняли квартиру, дуже зелена.
Будинки невисокі.
Дерева подекуди навіть на дахах.
Біля будинків доглянуті палісадники з різноманітними рослинами, що їхня незліченна кількість вгодованих місцевих котів вважають своєю власністю.
Поруч дерево з мандаринами, є дерева, що квітнуть рожевими віничками, виспівують птахи — та теж ще відчувається лютий, квітів не дуже багато, люди в светрах та куртках, прохолодний вітер.
Квартиру ввечері догріваємо кондиціонером, щоб не мерзнути після душу.
У перший день лише сходили в магазин.
Діти по дорозі набрали скарбів.
Михася знайшов "бумеранг" — твердий та міцний стручок, яким справді круто кидатися.
Палісадник навпроти прикрашають мегакактуси.
Михася навіть був вирішив, що вони штучні і зроблені з бетону — настільки монументально виглядають.
На вулицях припарковано купу мопедів, велосипедів та електросамокатів, деякі абсолютно очевидно, що прокатні (bird, lime).
Рівні та широкі дороги, наявність велодоріжок, дійсно змушують нас пошкодувати, що самокати — це не родинний транспорт, — і нагадувати дітям менше ловити гав на вулицях без велодоріжок.
Архітектура тут — окрема пісня про геометричні форми та ритм.
Неможливо надивитись.
Місто виросло уже в 20 столітті, натхненне школою Баухаус.
На перший день ми мали амбітний план пройти вздовж берега від старого порту до ринку Кармель, до Яффи, і ще хотіли побачити Неве-Цедек.
Також ми вирішили, що таксі брати не будемо (і лишили бустери у квартирі).
Відповідно, деякі товариші почали страждати, що заморилися ще до ринку Кармель.
Після ринку Кармель ми знайшли чудовий малий парк, діти вибігались і вигойдались, та до Яффи і назад ми уже скористалися автобусом.
Загалом вийшло 20000 кроків, досить відчутна піша відстань.
Також ми злегковажили кремом від сонця — "альбінос" Юля має червоний лоб та декольте, Діма — червоний ніс, у дітей трохи щоки.
Санскрін доведеться купити.
Старий порт — ідеальне місце дивитись на море і літаки одночасно.
Місцеві приходять сюди бігати (на це теж приємно дивитись).
Замість традиційних лавочок — камені.
Променад від старого порту Тель-Авіва до готелю Карлтон роздивилися добре.
Ринок Кармель проскочили — купили фініків та трохи солодощів, зробили паузу біля класнючої крамниці головоломок на бічній вулиці.
На ринку море всякого дивного (нового) сувенірного мотлоху, потім іде частина, заповнена наїдками, овочами та полуницею (полуниця не органік, тому ми не купували, адже геніально забули в Україні антигістаміни та крем від дерматиту).
На ринку натовп людей — хто був на Озерці, той щось подібне на собі відчув.
Так от, Озерка могла би бути як ринок Кармель, якби була чистіша разів у 10.
Яффа відрізняється архітектурою від Тель-Авіва, будинки та вулиці мають відчутний арабський колорит.
Зайшли у відому Abouelafia Bakery, що начебто працює та зберігає рецепти з 1897 року.
Купили дітям пончики, а собі якісь східні перепічки з травами всередині та ззовні, смачні, але надміру олійні.
Навпроти, теж у старовинному будинку — явно популярна шаурма-фалафель.
Ця частина міста, на відміну від геометрично спланованого центру, має купу кривих вуличок і вузьких переходів.
І мечеті — після заходу сонця муедзини закликали до молитви, дивуючи наших наївних дітей.
Яффа (той її крихітний шматок біля вежі з годинником, який ми встигли побачити) виглядає дуже живим, енергійним, яскравим районом.
Але до заходу сонця лишалося лише півтори години, і ми вирішили, що підемо до моря, і перш ніж їхати додому, знайдемо церкву святого Петра і маяк.
Про музей Ілони Гуур та старий порт Яффи вже мови не було — отже, вони чекатимуть теоретичного іншого разу.
"Втомлені" діти ще пів години гасали по квартирі перед сном.
