Марафон завдовжки з життя
Минулого місяця мені нарешті вдалося втілити одну зі своїх давніх цілей — пробігти марафон.
У плані спорту я зараховую себе до доволі посередніх аматорів, тож для мене — це неабияке досягнення 💪
У процесі тренувань та безпосередньо під час подолання самого марафону я зрозумів, що життя загалом дуже схоже на марафонський біг — “долго и скучно”, як охарактеризувала його моя дівчина.
Але стаття обіцяє бути помірною та цікавою 😉
Беруть участь усі
Може здатися, що марафон проводиться лише для декількох тисяч людей, які безспосередньо виходять на дистанцію.
Але насправді усе місто бере у ньому участь, хто як може.
Вболівальники на дистанції
Хтось і справді біжить ті “кляті” 42 кілометри, а хтось просто вболіває та підтримує спортсменів на дистанції.
Хтось організовує захід, а хтось просто висловлюється у підтримку необхідності таких подій у місті.
Хтось, прокинувшись після чергового важкого робочого дня, просто стоячи на балконі у халаті з сигаретою та кавою, дивується, хто й навіщо там біжить.
Комусь просто все одно.
Є також і ті, хто вважає, що перекривати центр міста на цілий день заради такої дурниці — безглуздя.
Нехай собі бігають у лісі!
А що як мої діти побачать цих телепнів і також захочуть бігти?
У житті, знаєте, також є ті, хто вийшов на дистанцію і біжить до своєї мети.
А є ті, хто просто спостерігає.
Дехто робить це зі захватом, дехто зі заздрістю.
Комусь просто все одно.
Але кожен сам обирає свою роль і ніколи не пізно її змінити.
1% таланту, 99% важкої праці
Я вже казав, що у мене немає ніякого хисту до спорту.
Моє улюблене заняття — це сидіти вдома за книжкою або комп’ютером та поглинати інформацію, навчаючись чогось нового.
Я не вмію грати ані у футбол, ані в баскетбол, як у будь-який інший “*бол”.
У школі мене завжди брали у команду одним з останніх.
Може, це через мою короткозорість, бо треба ж бачити куди жбурляти той м’яч 😂
Але наполегливість та тяжка щоденна праця творить дива.
Бігати я почав десь 3 роки тому і за цей час пробіг майже 1500 кілометрів, декілька напівмарафонів, а 10 кілометрів стали легким та звичним тренуванням.
Статистика з Nike Run Club
Неможливо подолати марафон, не тренуючись.
Ви не прокинетесь одного ранку з суперсилою, як показують у фільмах.
Єдиний шлях до перемоги лежить через щоденну кропітку працю.
Крапка.
Майже кожна доросла людина мріє про диво, що одного ранку її життя зміниться на краще: щасливий лотерейний квиток, вдалий шлюб, мільйонний спадок…
На жаль, див не буває.
Все, що ми маємо у житті, – це результат нашої праці.
Досить уже мріяти, починайте займатися ділом!
Важливо, хто “біжить” поряд
Мені пощастило знайти людину, яка готова розділити зі мною не лише марафонську дистанцію, але й усе життя.
Це я, звісно, маю на увазі свою дівчину Аллу 😘
Ми підтримували одне одного протягом довгих місяців тренувань, коли доводилось прокидатися затемна, бігти кільканадцять кілометрів, а потім іти на роботу.
Перші 15 кілометрів були дуже легкими.
А коли після 25-го кілометру я зрозумів, що більше не можу бігти через спазми у ногах, вона зупинилася і пішла зі мною, щоб підтримати.
За наступні 17 кілометрів спортивної ходи то я, то вона були близькі до того, щоб зійти з дистанції, але поряд завжди була людина, яка нагадувала, навіщо ми тут.
Це дуже важливо.
Через купу повсякденних справ дуже легко забути навіщо ми прийшли в цей світ.
Дуже легко звикнути до людей, які постійно поряд та завжди готові прийти на допомогу.
Думайте, пам’ятайте і цінуйте ваше життя та ваших людей!
Марафон на вашу честь
Люди обожнюють перемоги і ненавидять поразки.
Саме тому більшість Homo Sapiens навіть не намагається, бо знає, що їй не перемогти.
Навіщо ж тоді докладати зусиль?
Якщо задуматися, то у кожній справі рівно один переможець, а всі інші — переможені невдахи.
І тоді виходить, що вірогідність стати абсолютним (і єдиним) переможцем неймовірно мала.
То що ж тепер  – узагалі нічого не робити і залишатися на дивані?
Ні, просто змініть фокус з того, щоб бути найкращим, на те, щоб бути сьогодні краще, ніж учора.
Адже у всіх нас абсолютно різні та різноманітні умови, навички, оточення.
Немає сенсу порівнювати себе з іншими, навіть якщо вони цього хочуть.
Тож коли ви відважуєтеся на марафон, то це не для того, щоб перемогти у ньому, це для того, щоб перемогти себе.
Біжіть його для себе, присвятіть цю перемогу собі майбутньому.
Але необов'язково це має бути марафон…
Оберіть що завгодно з того, чого хочеться, але боязко.
Навчитися танцювати?
Змінити професію?
Придбати квартиру?
Будь-що, починайте прямо зараз!
Висновки
Я подолав свій марафон і пишаюся цим, навіть не беручи до уваги, що я “прийшов” одним з останніх і мій час (5:22) — майже втричі більший за світовий рекорд.
Але головна моя дистанція подолана лише на 30% і попереду мене чекає неймовірна кількість випробувань, перемог та поразок.
Одне я можу сказати точно — це буде цікава і насичена подорож, до котрої я докладу максимум зусиль!
