Коротше, я знайшов "Спортмастер" на Осокорках, в якому був десь у 2004 р.
Пригадую, на Позняках тоді ще нічого не було.
Тільки траса з вантажівками і земля навколо.
Я тоді ледь під "Камаз" не потрапив.
Мене щось понесло з тротуару на дорогу, і допомогли мені тоді, коли я падав з тротуару на проїжджу частину.
50 хвилин на вул. Бориспільській без телефона, і я найщасливіша людина в місті.
Знайшов мікрорайон посеред лісу з будинками, яким років 200, убитий, але прекрасний стадіон.
Мені подобається промзона!
Цей контраст між несмаком і убозтвом у людях і величною красою індустріальності заводів.
Тому що більша частина Києва — просто убозтво і несмак.
А ще подобається квартальна забудова цегляними будинками на ДВРЗ.
Там зелено і чистенько.
Не гірше за Поділ, а може, і краще.
Біля метро "Дарниця" — щось подібне, але не так класно.
Бичів/бомжів не зустрічав.
Так, вони тусуються на залізничному вокзалі, але в дворах тільки мамочки з дітьми
