-Так, із ліжком не пройдеш.
Ех, помер зовсім невчасно, царство йому небесне!
Перший узяв Михайла за плечі, другий — за ноги і припідняли: руки Михайла і край його халата застигли у повітрі.
Третій — то був чоловік, схожий на жінку, — захрестились, і всі троє, безладно стукаючи ногами і ступаючи на підлогу Михайла, вийшли з палати.
У грудях сплячого старого лунали свист і різноголосий спів.
Пашка прислухався, подивився на темні вікна і з жахом скочив із ліжка.
— Ма-а-мо! — простогнав він басом.
І, не дочекавшись відповіді, кинувся у сусідню палату.
Тут світло від лампадки і нічника ледь-ледь освітлювали морок; хворі, схвильовані смертю Михайла, сиділи на своїх ліжках; змішуючись із тінями, пелехаті, вони здавалися ширшими, вищими на зріст, і здавалось, ставали все більшими; на останньому ліжку в кутку, де було темніше, сидів чоловік і хитав головою та рукою.
