У наше життя постійно приходять нові люди, причому найчастіше тоді, коли ми цього не чекаємо.
Коли в нас усе чудово, і ми не хочемо нічого змінювати або, навпаки, коли в нас виникають проблеми, і ми повністю занурені в них, в звичний хід подій втручається хтось новий, про існування кого ми навіть не підозрювали, і ця людина стає невід'ємною частиною нашого життя.
Ми завжди хочемо, щоб у нас все виходило по-нашому, ми прагнемо повністю контролювати наше життя.
Однак, що палкіше це бажання, то більше все виходить з-під контролю і то несподіваніші повороти долі чекають нас.
Жовтень.
Ще у вересні ти починаєш абсолютне нове життя — нове оточення, нові локації, нові люди і в кінці-кінців новий статус.
З літа ще залишились стосунки в стані "все добре, без метеликів у животі, однак з фантазіями про щасливе спільне майбутнє".
Поступово ці стосунки входять у звичну колію втрати інтересу і розчарування, коли ти розумієш, що ця людина нічим не відрізняється від загальної маси, яка задоволена своїм обмеженим життям і навіть не допускає думки, що можна щось змінити, а тим більше думки про самовдосконалення.
Останніми ривками стають зізнання у коханні, яких ти чекав.
Однак, ти входиш у нове життя зі своїми подіями, і людина зі старого життя та, що не менш важливо, з іншого міста, відходить на задній план.
Дзвінки стають рідшими, потім остання зустріч, остаточне розчарування і повне припинення спілкування.
Без взаємних пояснень.
Просто спалились мости, без розуміння почуттів іншої сторони.
Немає відчуття суттєвої втрати.
Однак є відчуття жалю до людини, від якої ти, фактично, відмовився.
Життя триває.
Нове оточення означає багато нових знайомих.
В перші дні ти знаходиш подругу, яка потім стає найближчою людиною у новому та ще чужому світі.
Є знайомі хлопці, з якими ти просто мило спілкуєшся, розглядаючи у них лише друзів.
Але навіщо хлопцю просто дівчина-друг?
Для повноцінної дружби у них є інші хлопці, яких дівчина ніколи б не замінила.
Отже, ця "дружба" – просто перехідний період, зав'язка чогось або просто експозиція без кульмінації, але з розв'язкою.
Так і вийшло.
Один, після очевидного ігнорування невербальних знаків симпатії, знаходить іншу "жертву", більш доступну і ту, яка сама прив'яжеться (В).
Інший, який тобі подобається як друг, з яким цікаво спілкуватись, і якого завжди можна попросити про допомогу, залишився.
Ви проводите багато часу, вам весело разом, але ж така ситуація не може довго тривати.
І ось — розв'язка: після приблизно двотижневого "інтенсивного" спілкування цей "дружок" після одного "веселого" вечора перетворюється у людину, яку ти хочеш повністю забути і про контакти з якою взагалі не хочеться згадувати.
Ця людина приносить тиждень, насичений переживаннями, та режим інтенсивного накручування себе.
Ти просто згадуєш своє спокійне життя до цього вечора і розумієш, що спокій попередніх часів втратився, і ти був ідіотом, що не цінував його.
Історія цієї дружби безповоротно закінчилась.
Всі твої думки зайняті лише переживаннями та безкінечними перекручуваннями в голові подій того вечора.
Але ти їдеш на вихідні додому, змінюєш на короткий проміжок часу атмосферу, що вже саме собою досить дієво.
І тут несподівано ти зустрічаєш людину, яка тобі сподобалась.
Цей хлопець якісно відрізнявся від твоїх останніх знайомих, і, що найбільше підкорило — він був зовсім неправильний, не такий, від яких ти втомився за останній час у новому середовищі університетської інтелігенції.
Номер є лише в мене, лише від мене залежало, чи продовжиться наше спілкування.
Всю ніч ти лежиш, згадуєш знайомство і тішишся, що це справді сталось.
Наступного дня так хочеться зателефонувати, однак ти думаєш, що це буде занадто швидко, і стримуєшся.
Потяг, повернення назад.
І тут, виявляється, що він теж їде, і місце його поруч із твоїм.
Прокидаєшся в електричці в його обіймах, він обіцяє подзвонити і біжить на пари.
З"являється це почуття закоханості, все здається таким чудовим, і навіть світ здається абсолютно іншим.
Вечір...
І він таки телефонує.
Дві прогулянки, декілька есемесок, потім відмова зустрітись.
І ти й не пропонуєш потім, але чекаєш-чекаєш, що він все-таки сам запропонує.
Але ні.
Потім цікава ніч, що почалась запізненням на потяг додому, а закінчилась прокиданням у чужому ліжку у чужому гуртожитку.
Але це був чудовий вечір, точніше ніч.
Потім було декілька зустрічей, контакти зводились до дзвінків з привітаннями на свята.
Але такі дзвінки, що ти чітко розумієш, що ти йому точно подобаєшся, однак йому не треба стосунки, він хоче просто вільним "спалювати" життя, не створюючи собі зайвих турбот.
Ти це починаєш розуміти.
Спочатку туга за класним часом, проведеним разом, і намагання хоч раз ще перетнутись.
Час минає, ти повністю розумієш, що ця "лав сторі" ну ніяк не може мати іншого фіналу, як розходження доріг.
Додається амбіційність, бажання поїхати до іншої країни і докладання безлічі зусиль для цього, —що набагато важливіше за твою компанію.
Ось так, літо окремо, в серпні він їде до Китаю, і це стає головною подією його життя.
Але тобі то ж вже якось все одно, вже "перехворів", вже не цікаво.
Коли він якось пише, ти вже не реагуєш, як колись.
Просто давній добрий знайомий…
Новий семестр.
Нові пропозиції.
Переїзд.
Новий блок, нові знайомства.
Один хлопець нагадує твого кращого друга-однокласника, і ти "тягнешся" до нього, відчуваючи нарешті, що є хтось, хто хоча б частково нагадує хорошу людину  з твого хорошого і веселого минулого.
Ти з ним спілкуєшся, вам весело, він тебе тішить, але лише як друг.
Потім з"являються знаки симпатії, але настільки пасивні, що здається, якщо не буде відповіді, то ніхто особливо і не засмутиться.
Але, можливо, так тільки здається…
Інший.
Інший лякає своїм характером, така собі "темна конячка", від якої ти тримаєшся подалі, оскільки людям властиво боятись того, чого вони не розуміють.
І ти навіть не думаєш, що з ним можна нормально спілкуватись.
Але після одного вечора ти розумієш, що він не поганий і злий, а просто цікавий.
І тобі стає цікаво розкусити його натуру, але це аж зовсім як не легко.
І все закручується…
