Весь тиждень фейсбук це запитує і підступно підсовує спогади минулих років.
Пам'ятаєш, питає, як добре було грилювати на природі?
Як класно було гуляти по Люксембургу рік тому?
А на концерті як добре відпочивалось кілька років тому в цей час?
Пам'ятаєш?!
І, здається єхидно посміхається)))
Мабуть, цю функцію нагадувань можна якось вимкнути, пора розібратись як 🤔 Але реалії такі, що закордонник поки припадає пилом у шухляді, а подорожувати зараз можна тільки спогадами.
У лабіринтах своїх спогадів я часто повертаю на стежку, яка веде мене до скриньки емоцій з Мадриду.
Це місто за кілька днів змогло подарувати різнобарвну палітру емоцій.
Звісно, перше, що радує, — це погода.
Ті +13, які в нас зараз, там були ще на початку лютого.
Посеред зими там можна ходити розхристаною, як каже моя бабуся, себто з розстібнутим пальто і навіть пообідати на відкритій терасі).
Друге, мабуть, кухня, адже це кулінарний рай: одні тільки вино і хамон чого варті, а ще є місцеві цікавинки, наприклад, бичачий хвіст, який теж, виявляється дуже смачний 😯 Третє — культура.
Як порядні туристи, ми не могли не побачити найпопулярніший іспанський танець — фламенко.
І це захопливе видовище, скажу я вам.
Танцівниці приковують погляди глядачів до себе з першого ж руху і не відпускають до останнього.
Підбори відбивають ритм об сцену, спідниця розлітається у різні боки, на обличчі повний спектр емоцій від кохання до страждання, все це супроводжується живим співом і грою гітари, а рухи настільки швидкі, що інколи здається, що або не витримає сцена, або вона просто злетить у повітря від такої експресії!
Ух, клас, досі як згадую, аж самій затанцювати хочеться 💃
Про красивезну архітектуру, милозвучну мову і футбольні ритуали я вже писала раніше, а разом це все створює класнючий настрій, який огортає тебе і не відпускає.
Мене от досі не відпускає).
Люблю заглядати в цей закуток своїх спогадів.
Сподіваюсь, що найближчим часом буде можливість заглянути і в сам Мадрид, який безумовно буде іншим, враховуючи нинішні події, але, впевнена, не менш прекрасним.
