Трагічна історія гуцула "Як Юра Шикманюк брів Черемош” Івана Франка вражає майстерністю подання теми переходу із одного світу в інший, із реального у цілком містичний або фантастичний.
Отже,у творі можна виокремити дві смислові частини.
Історія того, як Юра Шикманюк став годованцем шинкаря Мошка і як цей визискувач обманув гуцула, загарбав його маєток, власне, становить передісторію, викладену в формі спогадів, підготовку до того кульмінаційного моменту, яким є перехід Юри через Черемош, аби зарубати Мошка.
Перехід цей надзвичайно ускладнений змаганням двох демонів — Чорного й Білого (символів Добра і Зла), що намагаються вплинути на Юру.
Тут зображений один із перших, та й, мабуть, найголовніших поворотних моментів.
Та загалом в оповіданні їх чимало.
Що далі розвивається сюжет, то помітніше стає, що обидві сторони у творі стають спільниками, логічними продовженнями одне одного.
Наприклад, смерть Мошка виступає не злом, а добром: “Коли він згасне зараз, то й міра зла та зопсуття, причиненого ним усьому околу, буде менша”.
Крім цього, ми спостерігаємо раптове духовне переродження Мошка, що залишає його живим й не дає Юрі здійснити права на помсту.
Це вчення про двох ангелів показує нам, що людина завжди самостійно обирає собі шлях у цьому житті, Господь дає нам вибір способу буття, людина ніколи не є пасивною іграшкою в руках, а, навпаки, самостійно починає власну гру.
