Художник захоплюється першоосновами світу, серед яких особливо виділяє глину як фундаментальний цивілізаційний матеріал.
На думку художника, глина сформувала людину як вид і як особистість, і для неї означає пам’ять, космогонічні міфи про народження Всесвіту, богів та самої людини, появу писемності, архітектури тощо.
«Ти ніколи не знаєш, що вийде, поки сам не дістанеш з печі і не подивишся.
Смирення: випускаєш з рук щось тепле, рідне, а отримуєш доросле  мало не чуже.
Як правило, в результаті виходить не зовсім те, що ти задумав, — впливає погода, настрій, атмосфера, безліч чинників».
Кераміка — це і технічне ремесло, і самостійна культура, і первинні креативні інстинкти людини.
Автор також називає кераміку формоутворенням поза часом, посилаючись не так на страх перед зникненням себе як індивіда, як на намагання залишити спадщину, передати себе у вічність.
На виставці показано два типи робіт автора: це скульптури та маски.
Керамічні фігури можуть нагадувати іграшкових коників, птахів та інших звірів.
Водночас архетип дикого вільного скакуна, наприклад, добре відомий багатьом народам, — це прояв свободи, бігу, сили.
Дещо інший посил відображений у скульптурах вершників — вони виглядають загрозливо, вороже.
Кочовики здавна мають славу «людей без свого місця», напівдиких та жорстоких воїнів.
Маски, або як їх називає скульптор, личини — це ритуальні декоративні предмети, які часто використовувалися у різних обрядах (поховальних, бойових тощо).
Вони також могли слугувати для відлякування злих духів та перевтілення на зображувану істоту.
