— Чай… чай пив, — вимовив він крізь сміх.
— Го… горілку пив!
І почав він розказувати довгу притчу про те, як він у корчмі із заїжджими чумаками пив чий та горілку; і, розповідаючи, витягував із кишень сірники, чвертку тютюну, баранки…
— Свіські сірники! О!
Пш-ш! — мовив він, палячи декілька сірників поспіль й закурюючи папірос.
— Свіські, справжні!
Глянь!
Ефрем позіхав і чухавсь, аж знічев'я його щось боляче вкусило, він підстрибнув, швидко підняв угору сорочку й почав обмацувати голі груди; потім, переступаючи коло лавки, мов ведмідь, він перебрав й передививсь усе своє лахміття, подививсь під лаву, знову обмацав груди.
— Гроші зникли! — сказав він.
Пів хвилини Ефрем стояв непорушно й тупо дивився на лавку, а потім знову почав шукати.
— Пречиста Мати, гроші зникли!
Чуєш? — звернувся він до Кузьми.
— Гроші зникли!
