Ми проводимо вдома, на мою думку, половину свого життя.
Більшу частину цього часу — уві сні, проте оселя відіграє важливу роль для нашої самоідентифікації та почуття комфорту.
Відразу варто сказати, що люди різні, тому вибір між життям у окремому будику чи в квартирі теж індивідуальний.
Народившись у місті, в багатоквартирному панельному мурашнику, я досі віддаю перевагу життю в квартирі.
Воно має низку переваг: це безпека, мінімум хатньої роботи та можливість жити в місті.
Перша ніч в окремому будинку під час поїздки до бабусі завжди лякає — що це шарудить за вікном? Може, хтось ходить двором? Якщо сюди проберуться злодії, сусіди можуть навіть не почути!
У квартирі з сусідами поруч почуваєшся безпечніше.
Другий аргумент за квартиру — це хатня робота.
Будинок потребує більше догляду та прибирання, які люблять лише дуже дивні люди.
Лагодити дах, який протікає, сапати бур'яни на квітнику, нести відповідальність за стан фасаду — простіше жити в квартирі.
І, нарешті, можливість жити у місті майже завжди означає життя в квартирі.
Окремий будинок це або дорого, або за містом.
Жодне особисте барбекю й гамак у дворі не варті маринування в транспорті по дорозі та з роботи.
Квартира має і недоліки: відсутність свого подвір'я та, можливо, тонкі стіни.
Проте це і ком'юніті мешканців, і можливість ефективніше організувати побут, це дешевше та достатньо для невеликих родин.
Підозрюю, жителі приватних будинків думають зовсім інакше.
