— Це не справжній бобер, а польський, — казав машиніст, — справжні бобри не бувають такими.
А щодо шапки, якщо хочете знати, то ціна їй — п'ять копійок!
—Розумієте ви багато...— образився кондуктор, — п'ять копійок!
А ми зараз спитаємо купця.
Пане Малахін, — звертається він до старого, — як по-вашому: польський це бобер чи справжній?
Старий Малахін взяв у руки шапку з виглядом того, хто розумівся на своїй справі, обмацав хутро, понюхав, подув, і на суворому обличчі раптом з'явилась зневажлива посмішка.
— Це польська! — сказав він задоволено, — польська вона.
Почалась суперечка, кондуктор доводив, що на шапці бобер справжній, а машиніст із Малахіним намагались переконати його в протилежному.
Під час цієї суперечки старий раптом згадав, для чого він сюди прийшов.
— Бобер бобром, шапка шапкою, а потяг стоїть, панове! — сказав він. — Що ж? Кого чекаємо?
Поїхали!
