— Пане міський голово, — кажу. — Я не звичайний віруючий послідовник С. К. Лаіуса.
Я ніколи не навчався у медичному коледжі, я лиш підійшов як звичайна людина подивитись, чи можу бути чимось корисний.
— Дуже вдячний вам, — відповідає він.
— Пане лікарю Вау-ху, це мій племінник, пан Біддл.
Він намагався полегшити моє нездужання, але невдало.
О Господи!
Оххх...! він відключається.
Я киваю головою панові Біддлу, присідаю на край ліжка й перевіряю його пульс.
— Дозвольте перевірити вашу печію, чи теє... вашого язика, — кажу я.
Потім я піднімаю його віки й зазираю в зіниці.
— Відколи ви хворієте? — запитав я.
