— Мені набридло шахраювати, — безрадісно сказав він.
— Ніхто, крім дурня б і уваги не звернув на ці папери зараз.
Але ти завжди був дурнем, Джиме.
Я залишу тебе наодинці із твоєю долею.
Він узяв свої речі, забрався на вагонетку для пошти, нервово протер окуляри і зник у хмарі пилу.
Після того, як я помив посуд і змінив траву своєму коню, то перейшов невелику річку і трохи пройшовся крізь кедри і пригальмував біля верхівки пагорба, що був схожим на сідло.
Це був надзвичайний день червня.
У житті не бачив стільки пташок, метеликів, бабок, коників та подібних чудовиськ із крилами та жалом.
