— У них, хлопче, віспа.
Повернувшись до себе в палату, Павка сів на ліжко і став чекати лікаря, щоб іти з ним ловити чижів або поїхати на ярмарок.
Але лікар не з'являвся.
У дверях сусідньої палати ненадовго промайнув фельдшер.
Він нахилився до хворого, у якого на голові лежав мішок з льодом, і крикнув:
— Михайле!
Сплячий Михайло навіть не поворухнувся.
Фельдшер махнув рукою і пішов.
В очікуванні лікаря Павло оглядав свого сусіда похилого віку.
Старий безперестанку кашляв і плював у кухоль; кашель у нього був протяжний, скрипучий.
Павлу сподобалася одна особливість старого: коли він, кашляв, то вдихав у себе повітря, у його грудях щось свистіло і співало на різні голоси.
— Діду, що це в тебе свистить? — запитав Павка.
Старий нічого не відповів.
Павка почекав трохи і запитав:
