Той усміхнувся та промовив:
— Це маленька слабкість.
Вона дуже високої думки про той роман, який написав я.
— Про що роман?
— Роман про Понтія Пилата.
Тут знову загойдались та застрибали язички свічок, заграв посуд на столі, Воланд засміявся громовим сміхом, але нікого не злякав і цим нікого не здивував.
Бегемот чомусь аплодував.
— Про що, про що?
Про кого? — заговорив Воланд, коли перестав сміятися.
— Ось тепер?
Це ж чудово!
І Ви не могли знайти іншої теми?
Дайте поглянути, — Воланд протягнув руку долонею вгору.
— Я, на жаль, не можу цього зробити, — відповів мастер, — бо я спалив його в печі.
— Пробачте, не повірю, — відповів Воланд, — цього бути не може.
Рукопис не горить, — він повернувся до Бегемота і сказав: Ану дай-но сюди роман.
Кіт негайно зістрибнув зі стільця, і всі побачили, що він сидів на товстій пачці рукописів.
Верхнього примірника кіт, поклонившись, подав Воланду.
Маргарита затремтіла, хвилюючись знову до сліз:
