Зажадавши після курчати аркуш паперу і олівець, він став малювати якісь кола і писати цифри.
Іноземець не погоджувався і довго сперечався з ним, хитаючи на знак незгоди головою.
Лист, списаний колами і цифрами, досі зберігається у господаря корчми; штатний наглядач повітових училищ, якому господар показував цей лист, довго дивився на кола, потім зітхнув і сказав: «Темна вода у хмарах!» [124].
Розраховуючись за обід, він, тобто той, у якого в краватці була  перлина, дав прислужнику нову п'ятирублеву купюру.
Справжній цей папірець чи фальшивий — нам невідомо, оскільки подивитися на нього ми не здогадалися.
— Послухай, о котрій годині ранку ви відчиняєте трактир? — запитав він у прислужника.
— Зі сходом сонця.
— Дуже добре.
Завтра о п'ятій годині ранку ми прийдемо пити чай.
Приготуєш порцію, тільки без мух.
А тобі відомо, що буде завтра вранці? — запитав він, лукаво підморгнувши.
