Римський постарався зобразити на обличчі усмішку, від чого воно зробилося кислим і злим, і вклонився з безмовним магом, що сидів поруч з котом на дивані.
Рукостискання не було.
Зате розв'язний картатий сам відрекомендувався фіндиректору, назвавши себе «їхній помічник».
Ця обставина здивувало фіндиректора, і знову-таки неприємно: у контракті рішуче нічого не згадувалося про жодного помічника.
Вельми вимушено і сухо Григорій Данилович поцікавився у картатого,який звалився йому на голову, про те, де апаратура артиста.
— Алмазе ви наш небесний, найдорогоцінніший пане директоре, — деренчливим голосом відповів помічник мага, — наша апаратура завжди при нас.
Ось вона!
Енн, Цвейг, Дер! — і, покрутивши перед очима Римського вузлуватими пальцями, раптово витягнув з-за вуха у кота власний золотий годинник Римського з ланцюжком, який до цього був у фіндиректора в кишені жилета під застебнутим піджаком і з протягнутою в петлю ланцюжком.
