-— Я не зовсім розумію, що ви хочете сказати.
Він продовжував:
— Їй-богу!
Що ж тоді нам виспівував цей нещасний архідиякон?
Де він?
— Він зник, пане, — озвався один із солдатів.
— А ти, божевільна стара, — не вгавав командувач, — не бреши мені.
Тобі доручили наглядати за відьмою.
Що ти з нею зробила?
Затвірниця не хотіла нічого заперечувати, боячись викликати підозри, тому відповіла у щирому, але похмурому тоні:
— Якщо ви говорите про високу юнку, до якої мене приставили ось нещодавно, то вона мене покусала і я її відпустила.
Ось як.
Тепер дайте мені спокій.
Обличчя командувача виражало невдоволеність.
— Не смій мені брехати, стара карго.
Я Трістан Відлюдник, кум короля.
Трістан Відлюдник, чуєш?
Дивлячись на Гревську площу, він додав:
—Це ім'я тут розноситься луною.
