— Ви — пан Малахін?
У вас бики?
Вісім вагонів?
Як же тепер бути?
Ви спізнилися, і чотирнадцятий номер я вже пустив уночі.
Що ж ми тепер будемо робити?
Молода людина двома рожевими пальцями обережно бере Малахіна за хутро кожушка і, переступаючи з ноги на ногу, ласкаво і переконливо пояснює йому, що такі-то номера вже пішли, а такі-то підуть, що він готовий зробити для Малахіна все від нього залежне.
І по обличчю його видно, що він дійсно готовий зробити приємне не тільки Малахіну, але навіть усьому світові  такий він щасливий, задоволений і радий!
Старий слухає, і хоча зовсім нічого не розуміє в хитромудрій поїзній нумерації, але схвально хитає головою і сам торкається двома пальцями ніжної ворси шорсткого пальта.
Йому приємно бачити і слухати пристойного і ласкавого молодого чоловіка.
Щоб зі свого боку показати йому свою прихильність, він виймає десятирублівку, подумавши, додає до неї ще два рублі і подає їх начальникові станції.
Той бере, робить під козирок і граціозно пхає собі в кишеню.
