Володя побіг назад і вискочив на свіже повітря.
«І як вони можуть говорити вголос про це!  — мучився він, сплескуючи руками і з жахом дивлячись на небо.
— Кажуть уголос, холоднокровно ...
І maman сміялася ... maman!
Боже мій, навіщо ти дав мені таку матір?
Навіщо?»
Але йти в будинок потрібно було, хай там що.
Він разів зо три пройшовся по алеї, трохи заспокоївся і увійшов у будинок.
— Що ж ви не приходите вчасно чай пити?  — суворо запитала m-me Шумихіна.
— Винен, мені ... мені пора їхати, — пробурмотів він, не піднімаючи очей.
— Maman, уже восьма година
— Їдь сам, мій милий, — сказала томно maman, — я залишаюся ночувати у Лілі.
Прощай, мій друже ...
Дай я тебе перехрещу ...
Вона перехрестила сина і сказала по-французьки, звертаючись до Нюти:
— Він трохи схожий на Лермонтова ...
Чи не так?
