Як мій вівторок став незвичайним та незабутнім.
7 квітня я мав можливість провести 1 день разом зі студентами @ual.chernivtsi.
Цілісінький день, починаючи від підйому о 6:45 і до рефлексії, що закінчилась о 23:01.
Здавалося б, що таке звичайний день?
Хтось може сказати, що це просто відрізок часу, і він буде правий.
Але кожен з нас сам вирішує, на що витратити цей час.
Саме тому я вирішив свій і без того продуктивний карантин вивести на новий рівень.
Протягом 1 дня пліч-о-пліч зі студентами академії я рухав уперед свій розвиток у трьох напрямках: інтелектуальному, фізичному та емоційному.
І коли цей день добігав кінця, я розумів, що він не був просто витрачений в нікуди.
Я по-справжньому, повноцінно прожив його.
Під час рефлексії я слухав думки і почуття студентів та новоприбулих зі мною на день "молодих", і в мене запалювались очі.
Кожне слово влітало в мені в голову, ставило там світломузику і починало перевертати все догори ногами з шаленим натхненням і мотивацією.
Вони просто кричали, що треба ставити  кращим, не сидіти на місці, бути агентом змін.
Я дуже вдячний кожному за цей день.
Я багато чого усвідомив і переосмислив, а також відчув.
Carpe Diem.
