Чи були ці силуети, чи вони тільки ввижаються враженим страхом жителям злощасного дому на Садовій, звичайно, з точністю сказати не можна.
Якби вони були, куди вони безпосередньо вирушили, також ніхто не знає.
Де вони розділились, ми також не можемо сказати, але ми знаємо, що приблизно через чверть години після початку пожежі на Садовій, біля дзеркальних дверей торгсіну на Смоленському ринку з'явився довгий громадянин у клітчастому костюмі, і з ним був великий чорний кіт.
Спритно вигинаючись серед прохожих, громадянин відчинив зовнішні двері магазину.
Але тут маленький, кістлявий і вкрай непривітний консьєрж перегородив йому дорогу і нервово сказав:
—З котами не можна.
— Я перепрошую, — задріботів довгий і приклав вузлувату руку до вуха, як приглухуватий, — з котами, ви сказали?
А де ж ви бачите кота?
Консьєрж витріщив очі, і було від чого: ніякого кота біля ніг громадянина вже не виявилось, а з-за його плеча замість цього вже висовувався і поривався в магазин товстун в порваній кепці, справді трошки схожий мордою на кота.
В руках у товстуна був примус.
