Бузкова спина здригнулася, але, ймовірно, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, що говорили по-російськи Коров'єв і його супутник.
— Кароші? – суворо питав бузковий покупець.
— Світова, — відповідав продавець, кокетливо колупаючи вістрям ножа під шкірою.
— Кароші люблю, поганий — ні, — суворо говорив іноземець.
— Як же! — захоплено відповідав продавець.
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавка.
— Спекотно сьогодні, — звернувся Коров'єв до молоденької, червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це.
— Скільки коштують мандарини? — поцікавився тоді у неї Коров'єв.
— Тридцять копійок за кіло, — відповіла продавщиця.
— Все кусається, — зітхнувши, зауважив Коров'єв, — ех, ех ... — Він трохи ще подумав і запросив свого супутника: — Їж, Бегемоте.
Товстун узяв свій примус під пахву, заволодів верхнім мандарином у піраміді і, тут же зі шкіркою з'ївши його, взявся за другий.
