Про вумне або не надійтесь на князів, на синів людських, у них нема спасіння © Пс. 146.
Дуже часто можна почути думку, що коли людина займається чимось складним, то вона розумна, бо щоб опанувати щось складне, потрібен неабиякий інтелект.
Замолоду я теж так вважав і уважно придивлявся до того, що роблять ті, кого я вважав розумними.
І навіть чогось навчився у них.
Але потім, для себе, вніс деякі корективи в цю точку зору.
Як правило, люди плутають розум та навичку.
Людина досягла чогось у своїй вузькій царині.
Як один казав, навчилася дрочити навприсядки.
А в усьому іншому — дурник дурником.
Така людина буде експертом у своїй царині, але упаси вас Боже слухати його роздуми про ще щось.
Саме у цьому криється розгадка успішних двієчників та неуспішних медалістів.
Втім це кращий варіант.
"Горе від розуму" відбувається коли у людини "широкосмуговий" інтелект, який часто супроводжується високим его.
Тоді людина занадто покладається на свій інтелект та досвід.
А людям властиво лажати і при цьому навіть не усвідомлювати де саме.
І тоді провал стає болем для себе і навколишніх.
І що вищий інтелект та его, то болючіше людині і тим, хто її оточує.
Ще одна пастка високого інтелекту: це зустрітися з іншим інтелектом.
Все, кранти, его продукує заздрість і людину починає ковбасити, збільшуючи вірогідність десь налажати.
З цим щось можна зробити, але це вже інша розмова.
Інтелект може мати й інший цікавий ефект.
Нам властиво вищі показники сприймати за нижчі¹.
Коли на початку нульових я почув про неминучість війни з Росією, я та інші сприйняли його за фріка.
Життя показало, хто саме фрік² 🙂
Тому не варто занадто орієнтуватися на тих, хто видається вам розумним.
Їхні розум і досвід — це їхнє, дуже не факт, що у тебе вийде повторити.
Особисто я орієнтуюсь на експертну думку, але саме у тій царині, де людина довела свою компетентність.
Бо й тут дуже лажають.
--
¹ — ми тут не самі, гугліть integer overflow.
² — але, частіше за все, фрік це фрік 🙂
