Фіолетова спина труснулася, але, найімовірніше, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, що говорили російською Коров'єв і його знайомий.
— Короші?  — суворо запитував фіолетовий покупець.
— Світова,  — відповідав продавець, кокетливо колупаючи гострим ножем під шкірою.
— Короші люблю, поганий  — ні,  — суворо говорив іноземець.
— Аякже!  — зверхньо відповідав продавець.
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку.
— Спекотно сьогодні,  — звернувся Коров'єв до молоденької, червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це.
— Скільки коштують мандарини?  — поцікавився тоді у неї  Коров'єв.
— Тридцять копійок за кілограм,  — відповіла продавчиня.
— Все кусається,  — засопівши, підмітив Коровйов,  — ех, ех...
— Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого: — Їж, Бегемоте.
Товстун узяв свій примус під пахву, заволодів верхнім мандарином у піраміді, тут же зі скоринкою з'ївши його, взявся за другий.
