Зателефонувала стурбована дама, стала вимагати Римського, їй порадили зателефонувати його дружині, на що слухавка, заплакавши, відповіла, що вона і є його дружина і що Римського ніде немає.
Розпочиналась якась нісенітниця.
Прибиральниця вже всім розповіла, що, прийшовши в кабінет фіндиректора прибирати, побачила, що двері навстіж, ліхтарі горять, вікно в сад розбито, крісло валяється на підлозі і нікого немає.
Об одинадцятій годині увірвалась у Вар'єте мадам Римська.
Вона плакала і заламувала руки.
Василій Степанович геть розгубився і не знав, що їй порадити.
А о пів на одинадцяту прибула поліція.
Першим і абсолютно резонним її питанням було:
— Що у вас тут відбувається, громадяни?
У чому річ?
Команда відступила, виставивши вперед блідого і схвильованого Василя Степановича.
Довелося називати речі своїми іменами і зізнатися в тому, що адміністрація Вар'єте, в особі директора, фіндиректора і адміністратора, пропала і перебуває невідомо де, що конферансьє після вчорашнього сеансу відвезли у психіатричну лікарню і що, коротко кажучи, цей вчорашній сеанс був просто скандальним сеансом.
