— Чому?
— Чому?
Дуже просто.
Ви самі повинні розуміти.
З якого дива мені над собою знущатися?
Дивна справа.
Хіба мені приємно бачити, як цей студент коло вас грає ролі?
Бо я все бачу і розумію.
З самої осені він до вас залицяється по-справжньому, а як у гостях сидить, то ви в нього уп'ялись очима, неначебто в янгола якого-небудь.
Ви закохані в нього, для вас кращої людини немає за нього, ну і чарівно, нічого і розмови вести...
Полінка мовчить і в збентеженні водить пальцем по вітрині.
— Я все чудово бачу, — продовжує торговець.
— Який же мені сенс до вас ходити?
У мене самолюбство є.
Не кожному приємно п'ятим колесом у возі бути.
Чого ви питали-то?
