Він підійшов до кота, ляснув його по вигнутій спинці та сказав:
— Федоре Тимофійовичу, що це значить?
Бійку почали?
Ах ти, стара канальйо!
Лягай!
Та, звертаючись до гусака, він крикнув:
— Іване Івановичу, на місце!
Кіт покірно ліг на свій матрацик та заплющив очі.
Судячи з виразу його морди та вусів, він сам був незадоволений, що погарячкував та вступив у бійку.
Каштанка ображено заскиглила, а гусак витягнув шию та заговорив про щось хутко, гаряче та чітко, але вкрай незрозуміло.
— Гаразд, гаразд! — сказав господар, позіхаючи.
— Треба жити мирно та дружньо.
— Він погладив Каштанку і продовжував: — А ти, рудику, не бійся...
Це гарна публіка, не образить.
Стривай, як же ми тебе звати будемо?
Без імені не можна, брате.
Незнайомець подумав та мовив:
— Ось що...
Ти будеш — Тітка...
Розумієш?
Тітка!
