─═
У пошуках мрії🚀 і звички бідності🪙 ═─
Є одна фундаментальна річ, яка відрізняє бідну людину від тієї, що може перестати бути такою.
Це ─ спосіб мислення.
Найчастіше бідні ментально люди шукають виправдання своїх невдач і чому в них нічого не вийде.
Тому не варто й старатися.
Усе вже наперед визначено.
За нас усе нагорі порішали.
Про це кажуть соціологи, які досліджують бідність.
Часто люди, що за всіма критеріями вже належать до українського середнього класу, залишаються бідними ментально.
Підприємці, яких доля змусила крутитися, але які нарікають на нетаких "олігархів" і зберігають пієтет до "солодких" радянських часів, де вони протирали штани й отримували зарплату.
ІТішники, які в кожній історії успіху шукають ґандж і які самі ніколи нічого не спробують.
З одного боку, я це розумію і маю пояснення.
У нас постколоніальне, посттоталітарне суспільство, після грабіжницької приватизації, у час війни з сильнішим сусідом.
Розірване, атомізоване, без моральних орієнтирів.
Горизонт планування звужується максимум до "влітку поїду в Єгипет".
"Давай краще зараз, бо потім може не бути".
Звідси й ця нездатність порозумітися власникам аутсорсу і працівникам.
Власники змушені думати трохи далі, ніж за один-два квартали.
Проте мені здавалось би, що все таки в ІТ людина рівня Senior+ мала би бути здатною трішки до саморефлексії і мала б коригувати самовбивчі нахили.
Ми шукаємо всюди причини, чому не вийде.
А ви шукаєте "Чому може вийти"?
Що ви здобудете, якщо вийде?
Я нічого не втрачав, ну, крім ще 5 років архітектором в тому ж відділі з сотнею інших архітекторів.
Де є зубатіші, шустріші.
Навіщо битися в запеклій конкуренції за увагу, за визнання, коли можна здобути більше, без цих щурячих перегонів?
Судячи з усього, я нічого не втратив.
Зате я здобув можливість приймати ті рішення, побачити зсередини процес того, до чого аутсорс ніколи за кілометр не підпускають.
За 3-5 років пройти шлях до когось у публічній компанії і побачити зсередини весь процес.
Ви можете здобути більше, коли шукатимете не що втратите, а що здобудете.
У багатьох стартапах хороші умови.
Але вам треба змінити себе і своє мислення.
Не шукати ще "теплішого" місця, ніж є,
бо все, що ви знайдете, інший аутсорс, з ще гоноровішим корпоративом і іншим принтом на корпоративних блокнотах.
Ага, ще у них цілий відділ з продукування креативчиків і одного разу ви навіть зніметесь у такому відео.
А ще можна не приходити на співбесіду з "короною" втомленого життям, якому мають забезпечити райдер, гідний Metallica.
Дивіться вперед і вгору.
Краще дивитися на світ очима дитини, для якої він повний чудесних речей і можливостей, ніж циніка, який не чекає від цього життя вже нічого хорошого.
Хоча, здається, для циніка вже нічого не змінити.
Він у думках уже загорнувся в саван і чекає похоронної процесії.
P.S.
Цей допис можна вподобати ❤️, поширити 🔗 і підписатися 👉
