Маргарита посміхнулась і спробувала відсунути від себе склянку.
— Сміливо пийте, — сказав Воланд, і Маргарита одразу взяла склянку в руки.
— Гелло, сідай, – звелів Воланд і пояснив Маргариті: — Ніч із повним місяцем — святкова ніч, і я вечеряю в тісній компанії наближених і слуг.
То як ви почуваєтеся?
Як пройшов цей виснажливий бал?
— Приголомшливо! — заторохтів Коровйов, — усі зачаровані, закохані, подавлені, стільки такту, стільки вміння, чарівності і шарму!
Воланд мовчки підняв і цокнувся з Маргаритою.
Маргарита покірно випила, думаючи, що тут же їй і буде кінець від спирту.
Але нічого поганого не відбулось.
Живе тепло потекло по її животу, щось м'яко стукнуло в потилицю, повернулись сили, ніби вона встала після довгого бадьорливого сну, окрім того, відчула вовчий голод.
І при згадці про те, що вона не їла нічого з учорашнього ранку, він ще більше розігрався.
Вона стала жадібно ковтати ікру.
