Чудово, спідлоба Пилат свердлив очима в‘язня, і в цих очах уже не було затьмареності, в них з’явились відомі всім іскри.
– Я не запитав тебе, — сказав Пилат, — можливо, ти знаєш і латинську мову?
– Так, знаю, — відповів в‘язень.
Жовтуваті щоки Пилата зашарілись, і він запитав латинською:
– Як ти дізнався, що я хотів покликати собаку?
– Це дуже просто, — відповів в‘язень на латині, — ти водив рукою у повітрі, — в‘язень повторив жест Пилата, — ніби хотів погладити, і губи...
— Так, — сказав Пилат.
Мовчали, потім Пілат поставив запитання грецькою:
— Отже, ти лікар?
— Ні, ні, — жваво відповів в’язень, — повір мені, я не лікар.
–– Ну добре.
Якщо хочеш, щоб це було таємницею, хай буде.
Справи це прямо не стосується.
Отже, ти стверджуєш, що не закликав зруйнувати... чи підпалити, чи в якийсь інший спосіб знищити храм?
