І, потворивши кілька разів слово «Тітка», він вийшов.
Каштанка сіла і почала спостерігати.
Кіт нерухомо сів на матрацик і вдавав, що спить.
Гусак, витягуючи шию і тупцюючи на одному місці, продовжував говорити про щось швидко і гаряче.
Мабуть, це був дуже розумний гусак; після кожної довгої тиради він щоразу здивовано задкував і вдавав, що захоплюється своєю промовою...
Послухавши його і відповівши йому «рррр...», Каштанка почала обнюхувати кути.
В одному із кутів стояло маленьке коритце, в якому вона побачила мочений горіх і розмоклі житні кірки — і почала їсти.
Гусак узагалі не образився, що незнайомий собака їсть його корм, а навпаки, заговорив ще гарячіше і, щоб не показувати свою довіру, сам підійшов до коритця і з‘їв кілька горошинок.
