Дивна дівчина: про що я можу говорити із нею?
Що у нас спільного?
— Ну, скажи що-небудь... — просить вона.
Я починаю придумувати щось популярне, доступне для її розуміння.
Подумавши, кажу: Винищення лісу завдає значної шкоди Росії...
— Nicolas! — зітхає Варенька, і її ніс червоніє.
— Nicolas, я бачу, ви уникаєте відвертої розмови...
Ви ніби хочете стратити своїм мовчанням...
Вам не відповідають на ваше почуття і ви хочете страждати мовчки, наодинці...це жахливо, Nicolas! — вигукує вона, рвучко хапаючи мене за руку, і я бачу, як її ніс починає пухнути.
— Що б ви сказали, якби та дівчина, яку ви любите, запропонувала вам вічну дружбу?
Я бубоню щось недоладне, бо рішуче не знаю, що їй сказати...
Даруйте: по-перше, ніякої дівчини я не люблю і, по-друге, для чого мені могла б знадобитися вічна дружба?
По-третє, я дуже запальний.
Машенька, або Варенька, закриває обличчя руками і каже стиха, ніби сама до себе:
