«До міліції.
Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного.
Заява.
Вчора ввечері я прийшов з покійним М. А. Берліозом на Патріарші Ставки...»
І відразу поет заплутався, головним чином через слова «покійним».
Одразу виходила якась нісенітниця: як це так — прийшов з покійним?
Не ходять небіжчики!
Дійсно, чого доброго, за божевільного приймуть!
Подумавши так, Іван Миколайович почав виправляти написане.
Вийшло таке: «... з М. А. Берліозом, згодом покійним ...».
І це не задовольнило автора.
Довелося застосувати третю редакцію, а та виявилася ще гіршою за перші дві: «... Берліозом, який потрапив під трамвай ...» — а тут ще причепився цей нікому не відомий композитор-однофамілець, і довелося вписати: «... не композитором ...»
Намучившись з цими двома Берліозами, Іван усе закреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного, щоб негайно привернути увагу читача, і написав, що кіт сідав у трамвай, а потім повернувся до епізоду з відрізаною головою.
Голова і пророкування консультанта привели його до думки про Понтія Пилата, і для більшої переконливості Іван вирішив всю розповідь про прокуратора викласти повністю з того самого моменту, як той у білому плащі з кривавою підкладкою, вийшов у колонаду іродового палацу.
