"Вибачте, — сказав я.
— Але я не думаю, що ви знайдете Йолнеса".
Таксі зупинилось перед однією з найгарніших резиденцій на вулиці.
Перед будинком ходив угору-вниз чоловік із довгими рудими вусами, на відвороті пальто якого був значок детектива.
Зараз і потім чоловік підкрутить вуса, щоб виерки своє обличчя, і тоді я впізнаю в мить добре знайомі риси відомого нью-йоркського детектива.
Джолнес пильно стежив за дверима та вікнами будинку.
"Добре, лікарю,— сказав Найт, не в змозі придушити ноту тріумфу в його голосі, —ти бачив?"
"Це неймовірно.
Неймовірно! — я не міг не вигукнути, коли наше таксі стартувало у зворотному напрямку.
—Але як ти це зробив?
Яким процесом індукції ..."
