Кентуріон вийняв з одного з двох чохлів на поясі брудний хлібний ніж і подав його прокуратору, а сам пішов.
— А у кого взяв ножа?
— У хлібній крамниці біля хевронських воріт, як увійдеш у місто, одразу ж вліво.
Пилат подивився на широке лезо, спробував пальцем, чи гострий ніж для чогось і сказав:
— Щодо ножа не турбуйся, ніж повернуть у крамницю.
А тепер мені потрібна друга: покажи хартію, яку ти носиш зі собою і де записані слова Ієшуа.
Левій з ненавистю подивився на Пилата і посміхнувся такою недоброю посмішкою, що лице його спотворилося абсолютно.
—Все хочете забрати?
Й останнє, що маю?  — запитав він.
— Я не сказав тобі  — віддай,  — відповів Пилат,  — я сказав  — покажи.
Левій понишпорив за пазухою і вийняв сувій пергаменту.
Пилат узяв його, розгорнув, розстелив між вогнями та, мружачись, став вивчати нерозбірливі чорнильні знаки.
Важко було зрозуміти ці кострубаті рядки, і Пилат кривився, і схилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках.
Йому вдалося все-таки розібрати, що записане є незв'язним ланцюжком якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків.
Дещо Пилат прочитав: «Смерті немає ...
Вчора ми їли солодкі весняні банкрути ...»
