Маргарита Миколаївна сиділа перед трюмо в одному купальному халаті, накинутому на голе тіло, і в замшевих чорних туфлях.
Золотий браслет з годинничком лежав перед Маргаритою Миколаївною поруч із коробочкою, отриманою від Азазелло, і Маргарита не зводила очей з циферблата.
Часом їй починало здаватися, що годинник зламався і стрілки не рухаються.
Але вони рухались, хоча й дуже повільно, ніби прилипаючи, і нарешті довга стрілка впала на двадцять дев'яту хвилину по дев'ятій.
Серце Маргарити страшно стукнуло, так що вона не змогла одразу взяти коробочку.
Упоравшись із собою, Маргарита відкрила її й побачила в коробочці жирний жовтуватий крем.
Їй здалося, що він пахне болотною тванню.
Кінчиком пальця Маргарита наклала невеликий мазочок крему на долоню, притому сильніше запахло болотними травами й лісом, і потім долонею почала втирати крем у лоба й щоки.
Крем легко мазався і, як здалося Маргариті, одразу ж випаровувався.
Зробивши декілька втирань, Маргарита поглянула в дзеркало й упустила коробочку прямо на скло годинника, від чого воно вкрилося тріщинами.
Маргарита заплющила очі, потім глянула ще раз і буйно розреготалася.
