Через п'ять хвилин бармен був перев'язаний марлею, дізнався, що найкращими спеціалістами по хворобі печінки є професори Бернадський та Кузьмін, спитав, хто ближче, загорівся від радості, коли дізнався, що Кузьмін живе буквально через вулицю в маленькому біленькому особняку.
Приміщення було старе, але дуже-дуже затишне.
Запам'яталалося бармену перше, що він побачив, — старенька нянька, яка хотіла взяти його капелюх, але оскільки капелюха в нього не було, то нянька, жуючи пустим ротом, кудись пішла.
Замість неї опинилася біля дзеркала, здається, під якоюсь аркою, жінка середнього віку і тут же сказала, що можна записатися на дев'ятнадцяте, не раніше.
Бармен одразу ж усвідомив, у чому спасіння.
Заглянув порожнім поглядом за арку, десь, у якомусь очевидно передпокої  чекали три людини, він шепнув:
