"Я неймовірно вдячний, — говорить він. — Лікарю Во-ху, це мій племінник, містер Біддл.
Він намагався полегшити моє горе, але безуспішно.
О, Господи!
Ой-ой-ой!! — закричав він".
Я киваю на містера Біддла, сідаю біля ліжка і міряю пульс мера.
"Дайте мені подивитись на вашу печінку — я маю на увазі ваш язик ", — кажу.
Потім піднімаю повіки і дивлюсь на зіниці.
"Як давно у вас проблеми?"
"Мене вхопило  — ой-ой — учора ввечері, — каже мер. — Дайте мені щось, лікарю, ви ж дасте?"
"Містере Скрипку, — кажу я, — трохи підніміть жалюзі, будь ласка".
"Біддл, — каже молодий чоловік.
— Чи ви могли б з'їсти шинку та яйця, дядьку Джеймсе?
"
