Варенуха, не зводячи очей з телеграми, криво підписався в зошиті, і жінка зникла.
— Ти ж з ним на початку дванадцятої розмовляв по телефону? — в повному невіданні заговорив адміністратор.
— Так смішно говорити! — пронизливо закричав Римський. — Розмовляв або не розмовляв, а не може він бути зараз в Ялті!
Це смішно!
— Він п'яний ... — сказав Варенуха.
— Хто п'яний? — запитав Римський, і знову обидва втупилися один в одного.
Що телеграфував з Ялти якийсь самозванець або божевільний, в цьому сумнівів не було; але ось що було дивно: звідки ж ялтинський містифікатор знає Воланда, який тільки вчора приїхав у Москву?
Звідки він знає про зв'язок між Лиходєєвим і Воландом?
— «Гіпнозом …, — повторював Варенуха слово з телеграми, — звідки ж йому відомо про Воланда? — він покліпав очима і раптом вигукнув рішуче: — Та ні, нісенітниця, нісенітниця, нісенітниця!
