У бельетажі почувся голос: «Ти чого хапаєш?
Це моя!
До мене летіла!».
І інший голос: «Та ти не штовхайся, я тебе сам так штовхну!».
І раптом почувся ляпас.
В цей момент в бельетажі з'явився шолом міліціонера, з бельетажу когось повели.
Взагалі збудження зростало, і невідомо, у що  усе це вилилося б, якби Фагот не припинив грошовий дощ, раптово дунувши в повітря.
Двоє молодих людей, обмінявшись багатозначним веселим поглядом, знялися з місць і прямісінько попрямували в буфет.
У театрі стояв гул, у всіх глядачів збуджено блищали очі.
Так, так, невідомо, у що все це вилилося б, якби Бенгальський не знайшов у собі сили і не ворухнувся б.
Намагаючись міцніше опанувати себе, він за звичкою потер руки і голосом найбільшої гучності заговорив так:
— Ось, громадяни, ми з вами бачили випадок так званого масового гіпнозу.
Суто науковий дослід, який ідеально доводить, що ніяких чудес і магії не існує.
Попросимо ж маестро Воланда викрити нам цей досвід.
Зараз, громадяни, ви побачите, як ці, нібито грошові, папірці зникнуть так само раптово, як і з'явилися.
